Опис

Статуетка “Калнишевський П.І.”

Останній кошовий отаман Запорізької Січі, військовий і політичний діяч, дипломат, організатор освоєння земель Нижнього Придніпров’я, кавалер Золотої медалі на Андріївській стрічці Російської імперії

Петро Іванович Калнишевський народився (1691 – 1803 рр.) В селі Пустовійтівка біля міста Ромни, Лубенського полку (нині Сумської обл.). Походив з української шляхетсько-старшинської родини.

Свого часу Калнишевський сприяв розвитку на Запоріжжі землеробства і скотарства. Завдяки його керівництву і господарювання, Південь сучасної України перетворився в автономний політичний і економічний організм.

Прославився і як меценат: на власні кошти спорудив церкви в Лохвиці, Ромнах, Петриківці, козацькому Межигірському монастирі під Києвом. Храму рідного села отаман подарував дорогоцінний «Євангеліє» вартістю 600 руб. золотом.

У 1755 р козацький кіш вперше призначив Калнишевського кошовим отаманом – головнокомандувачем всього війська, якого обирали з найбільш досвідчених, хоробрих і кмітливих старшин. Калнишевський залишався кошовим до 1762 р, коли його, як особу, небажану для уряду, усунули з посади. Однак авторитет колишнього кошового серед козацтва був настільки великий, що в 1765 році його обрали отаманом удруге. Разом з ним тоді були призначені військовим суддею Павло Головатий і генеральним писарем Іван Глоба. У 1775 р, коли російський уряд ліквідував Запорізьку Січ, їх заарештували разом з кошовим отаманом Калнишевскнм. Його відправили в Петербург. Військова колегія визнала Калниишевского винним у непокорі уряду. Історики вважають, що причиною монаршого гніву стали плани Калнишевського заснувати з вірною йому старшиною і козаками нову Січ за межами імперії. 85-річного Калнишевського засудили до смертної кари, яку, на прохання самого Потьомкіна, замінили на довічне ув’язнення в Соловецькому монастирі. А тому останній кошовий отаман запорожців провів в ув’язненні близько 28 років в холодній камері розміром 1 на 3 м., Позбавлений права листування і спілкування. Калнишевського випускали з камери на свіже повітря три рази в рік: у дні свят Різдва, Великодня та Преображення

Калнишевський прожив 112 років, помер 31.10. 1803 року і був похований поруч з Преображенським собором. Могила славного отамана, сильного духом і тілом, не збереглася: в 1930-х роках в Соловецькому монастирі знову була створена в’язниця – вже для ворогів радянської влади, і на місці монастирського кладовища було розбито городи, які обробляли політв’язні. Від поховання Калнишевського залишилася тільки кам’яна могильна плита.

Канонізований Українською православною церквою Київського патріархату.